Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(про страх тощо)

  • 1 overtake

    v (past overtook; p.p. overtaken)
    1) наздогнати; надолужити
    2) захопити зненацька; застукати (про грозу тощо)
    3) спіткати (про нещастя)
    4) опановувати, охоплювати (про страх тощо)
    * * *
    I n II v
    (overtook; overtaken)
    1) доганяти, надолужувати; переганяти; обходити; об'їжджати
    3) охоплювати, опановувати

    English-Ukrainian dictionary > overtake

  • 2 grip

    1. n
    1) схоплювання; стиснення, стискування; затискання; потиск; стиск
    2) хватка
    3) (особливий) потиск рук
    4) спорт. захват
    5) амер. раптовий різкий біль
    6) здатність схопити (зрозуміти) (суть)
    7) уміння заволодіти увагою
    8) влада; лабети; контроль
    9) ручка; рукоятка; держак; ефес; гриф
    10) тех. затискач; захват; лещата; лапа
    11) pl спорт. гантелі
    12) амер. саквояж
    13) амер., кін., розм. робітник ательє
    14) розм. невелика канава
    15) мед. грип
    2. v
    1) схопити, стиснути
    2) міцно тримати
    3) охоплювати (про страх тощо)
    4) розуміти, охопити (розумом), збагнути
    5) заволодівати (увагою)
    6) затирати, затискувати (кригою)
    * * *
    I n
    1) схоплювання; стиснення; затиснення; потиск, стискання; хватка; особливе рукостискання (у членів деяких таємних товариств, сект)

    the masonic grip — масонське рукостискання; aмep. раптовий різкий біль; cпopт. захват

    backhand grip — бекхенд ( теніс); cпeц. зчеплення

    2) здатність схопити, уловити, зрозуміти ( суть справи); уміння заволодіти увагою; враження, дія
    3) влада, контроль; хватка, твердість, сила; влада; лещата
    4) рукоятка, ручка; держак, колодка; ефес; гриф ( штанги); обмотка ( списа)
    5) тex. затискач, захоплювач; лещата; лапа; щипці
    6) pl; cпopт. гантелі
    7) aмep. саквояж, дорожня сумка
    8) гipн. клітьовий парашут
    II v
    1) схопити; стиснути, потиснути, затиснути; охоплювати, оволодівати (нaпp., про страх)
    2) міцно тримати; зчіплюватися; мати достатнє тертя
    3) розуміти, схоплювати, уловлювати ( розумом); заволодівати увагою, захоплювати
    4) затирати, затискати
    III n; діал.
    невеликий рів, невелика канава
    IV = grippe

    English-Ukrainian dictionary > grip

  • 3 seize

    v
    1) хапати, схопити

    to seize smb. by the arm — схопити когось за руку

    2) спіймати, арештувати
    3) захопити; заволодіти
    4) конфіскувати, накладати арешт
    5) ухопитися (за щось), скористатися (з чогось)
    6) зрозуміти; збагнути
    8) юр. уводити у володіння (майном)
    9) тех. заїдати, застрявати
    10) мор. найтовити
    * * *
    [siːz]
    v
    1) хапати, схопити; піймати, заарештувати
    2) захоплювати, привласнювати
    3) конфіскувати, накласти арешт
    6) pass охопити
    7) юp. вводити у володіння ( майном)
    8) тex. заїдати ( про тертьові деталі); застрявати ( seize up)

    English-Ukrainian dictionary > seize

  • 4 fall

    1. n
    1) падіння
    2) занепад
    3) спад; зниження
    4) звич. pl водоспад
    5) амер. осінь
    6) випадання опадів
    7) впадіння (ріки)
    8) народження; окіт (ягнят тощо); виводок; опорос
    9) рубання лісу; зрубаний ліс
    10) покривало, вуаль
    11) спорт. коло, раунд; сутичка; боротьба
    12) тех. напір; висота напору
    13) схил, обрив
    14) мор. фал
    15) тех. канат підйомного блока
    16) муз. каданс
    17) полювання на китів
    18) пастка

    fall dandelion — бот. кульбаба осіння

    fall fashions — амер. осінні моди

    fall overcoat — амер. чоловіче осіннє пальто

    2. v (past fell; p.p. fallen)
    1) падати; спадати; знижуватися; схилятися
    2) опускатися, спускатися; наставати
    3) охоплювати, долати (про сон тощо)
    4) слабшати, затихати (про вітер тощо)
    5) погіршуватися, псуватися (про настрій тощо)
    6) полягти, загинути (в бою)
    1) дохнути (про худобу)
    8) руйнуватися, обвалюватися; осідати
    9) поширюватися, лягати (на когось, щось)
    10) припадати, випадати

    to fall to smb.'s share (to smb.'s lot) — випадати на чиюсь долю

    11) ставати, робитися
    12) зриватися з вуст
    13) опадати (про листя)
    15) іти, падати (про дощ тощо)
    16) розпадатися (на частини)
    17) западати, спадати, приходити (в голову)
    18) народжуватися (про тварин)
    19) амер. рубати, валити (ліс)
    20) потрапляти (у пастку)

    to fall across smb., smth. — наштовхуватися на когось, щось

    to fall in with smth. — відповідати чомусь; гармоніювати з чимсь

    to fall down on smth. — амер., розм. не справдити довір'я (надій); зазнати невдачі в чомусь

    to fall for smb. — розм. закохатися у когось

    to fall for smth. — розм. попасти (ся) на гачок

    fall away — кидати; відступитися; зраджувати

    fall back — відступати, відходити; давати (дорогу)

    fall down — падати (ниць); іти вниз за течією; амер., розм. зазнати невдачі

    fall in — провалюватися, завалюватися (про дах); військ. ставати в стрій; минати (про строк)

    fall off — відпадати, відвалюватися; зменшуватися, слабнути; занепадати

    fall on — братися (за роботу); нападати, накидатися

    fall out — випадати; військ. виходити зі строю, розходитися; сваритися; траплятися

    fall over — перекидатися; заснути

    fall through — провалитися; зазнати невдачі

    fall to — взятися, розпочати; зачинятися (про двері)

    fall upon — натрапляти, нападати

    to fall at hand — насуватися, наближатися

    to fall flat — не мати успіху; не справити належного враження

    to fall from grace — грішити, збитися з пуття

    to fall short (of) — зазнати невдачі; не вистачати

    to fall to the ground — руйнуватися, виявлятися безрезультатним

    to fall on one's face — провалитися з тріском; оскандалитися; зазнати фіаско

    * * *
    I [fxːl] n

    to have a fall — упасти; падіння, занепад

    2) зниження, падіння; спад
    3) pl водоспад
    4) уклон, обрив, схил ( пагорба)
    5) випадання (волосся, зубів)
    6) aмep. осінь
    9) окіт, народження ( ягняти); виводок, приплід
    10) рубка лісу; зрубаний ліс
    11) покривало, вуаль; спадаючий комір; накладневолосся у вигляді "кінського хвоста"; шиньйон з довгого волосся
    12) cпopт. коло, бій, раунд
    13) тex. напір; висота напору
    14) тex. канат піднімального блоку ( block and fall); мop. фал
    15) мyз. Каданс
    16) peл. ( the Fall) гріхопадіння, первородний гріх ( a fall from grace)
    II [fxːl] v
    (fell; fallen)
    2) опускатися, спускатися; низько опускатися, схилятися; наставати, опускатися (про туман, ніч); охоплювати, долати (сон, страх)
    3) падати, знижуватися; ущухати, слабшати; погіршуватися, псуватися
    4) загинути; здихати
    5) прямувати, направлятися
    6) опускатися; іти під уклон
    7) валитися, обвалюватися; осідати
    8) (on, upon) поширюватися, лягати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про відповідальність); падати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про підозру); (to) випадати ( на чию-небудь долю); діставатися ( кому-небудь)
    10) cл. потрапити до в'язниці
    12) опадати (про листя; fall oft); випадати (про волосся, зуби; часто fall out)
    13) іти, випадати (про дощ, сніг)
    18) народжуватися (про ягнят, щенят)
    III [fxːl] див. fall-trap IV [fxːl] n; спец.
    крик, що його видають китобої, побачивши кита; полювання на китів

    English-Ukrainian dictionary > fall

  • 5 tail

    1. n
    1) хвіст, хвостик
    2) те, що нагадує хвіст
    3) іст. кінський хвіст (емблема влади в Туреччині)
    4) коса, кіска (волосся) (тж tail of hair)
    5) нижній кінець (чогось); кінчик; край
    6) задній кінець, край (чогось)
    7) кінцева фаза
    8) заключна частина
    9) спідниця; нижня частина сукні
    10) пола, фалда
    11) шлейф
    12) pl фрак
    13) амер. сищик, філер, «хвіст»
    14) черга, «хвіст»
    15) зворотний бік монети, решка
    16) pl покидьки; рештки
    17) менш впливова частина (політичної партії)
    18) спорт. слабша частина команди
    19) спорт. п'ята (лижі)
    20) тех. хвостовик (інструмента)
    21) ав. хвостове оперення; хвіст
    22) військ. тил
    23) друк. нижній обріз (сторінки)
    24) розм. зад, сідниці
    25) юр. спадкоємне майно

    tail assembly (unit) — ав. хвостове оперення

    tail gun — ав. хвостова гармата

    6) обтяжений тилами

    tail skid — ав. хвостовий костиль

    tail slide — ав. ковзання на хвіст

    tail turret — ав. хвостова вогнева установка; хвостова турель

    tail wheel — ав. хвостове колесо

    at smb.'s tail, in the tail of smb., close on smb.'s tail — назирці (слідом) за кимсь

    to follow at smb.'s tail — іти назирці (по п'ятах) за кимсь

    to have the tail between the legs — піджати хвоста, злякатися

    to turn tail — піджати хвіст; дременути, накивати п'ятами

    to twist smb.'s tail — роздратовувати когось, наступати комусь на хвіст

    2. adj
    1) задній; хвостовий
    2) юр. обмежений умовою
    3. v
    1) припасовувати (приробляти) хвіст
    2) тягти за хвіст
    3) відтяти (відрубати, відрізати) хвіст
    4) відстригати (відрізати) кінчики (плодів тощо)
    5) іти слідом, вистежувати, переслідувати
    6) утворити хвіст (процесії); іти позаду
    7) розтягтися ланцюжком
    8) приєднувати до кінця (до хвоста); прив'язувати (закріпляти) біля хвоста
    9) приставати (до компанії — on)
    10) буд. закріпляти у стіні (балку)
    11) буд. бути закріпленим у стіні (про цеглину тощо)
    12) мор. обплітати татарським обплетенням (кінець троса)
    13) мор. повертатися кормою
    14) юр. обмежувати права; обтяжувати зобов'язаннями (про нерухоме майно)

    tail after, tail along — а) іти назирці (по п'ятах), переслідувати; б) плентатися у хвості, пасти задніх

    tail away, tail off, tail out — а) розтягуватися (про процесію); б) замовкати, завмирати; в) вщухати (про вітер); г) піджати хвіст; кинутися навтіки; д) залишати позаду (суперників)

    * * *
    I [teil] n

    to wag one's tail — виляти хвостом; icт. кінський хвіст ( емблема влади в Туреччині)

    2) що-н., що нагадує хвіст

    tail of a kite — хвіст повітряного змія; коса, кіска ( tail of hair)

    3) нижній кінець (чого-н.); кінчик

    tail of a letter [of a note] — хвостик букви [ноти]; задній кінець (чого-н.); край

    tail of a procession — хвіст процесії; cл. зад; сідниці

    4) краєчок, куточок (ок)

    to look at sm. out of /with/ the tail of one's eye — глянути на кого-л краєм ока; кинути на кого-л погляд нишком

    5) кінцева фаза, кінець

    tail of a storm [of an earthquake] — кінцева фаза шторму [землетрусу]; заключна частина, кінець

    the tail of a conversation — кінець розмови; короткий заключний рядок вірша; коду ( сонет)

    6) спідниця; нижня частина плаття; фалда, поли; шлейф; pl фрак

    to wear tails — носити фрак; носити одяг дорослих

    7) свита, кортеж
    8) сищик, філер, "хвіст"

    we've got a tail — нас переслідують, у нас хтось сидить на хвості

    9) черга, "хвіст"
    10) pl зворотна сторона ( монети)
    11) pl хвости (порожня пород; покидьки, залишки)
    12) менш впливова частина ( політичної партії); cпopт. більш слабка частина команди
    13) відвідний канал; нижній кінець ставка; потік нижче мірошницького колеса
    14) cпopт. п'ята ( лижі)
    15) тex. хвостовик ( інструмент)
    16) aв. хвостове оперення; хвіст

    tail assembly /unit/ — хвостове оперення

    17) мop. штерт
    18) вiйcьк. тил
    19) пoлiгp. нижній обріз ( сторінки)
    ••

    at smb 's tail, in the tail of smb, close on smb 's tail — слідом /по п'ятах/ за ким-н.

    to follow at smb 's tail — бути /висіти/ на хвості в кого-н.; невідступно слідувати /йти хвостом/ за ким-н.

    with one's tail between one's legs — піджавши хвіст, через страх

    to put one's tail between one's legs — піджати хвіст, струсити

    to have /to keep/ one's tail up [down] — бути в гарному /у веселому, у піднятому/ [у поганому /у подавленому/] настрої

    to twist smb 's tail — діяти кому-н. на нерви, дратувати кого-н.; наступати на хвіст, наступати на мозоль

    the sting is in the tail — присл жало ( у бджоли) у хвості; жовч /вся отрута, саме неприємне/ приберігають до кінця

    II [teil] v
    1) прилаштовувати, прикріпляти хвіст

    to tail a kite — прилаштувати хвіст до повітряного змія; тягти за хвіст; відрубувати або відрізати хвіст; відрізати, обстригати кінчики (у плодів, рослин)

    2) (after, on) переслідувати, невідступно слідувати, ходити по п'ятах, "сісти на хвіст"

    to tail a thief — йти за злодієм, не випустити злодія з поля зору

    3) ( after) утворити хвіст ( процесії); замикати

    to tail after the crowd — тягтися за юрбою; розтягтися ланцюжком; тягтися довгою стрічкою ( про процесію)

    4) приєднувати до кінця або хвосту; прив'язувати або закріплювати біля хвоста
    6) стр. ( tail in) закріплювати в стіні (балку, цеглу); бути закріпленим у стіні (про балку, цеглу)
    7) мop. обплітати татарської обплетенням (кінець трос; надставляти кінець)
    8) мop. повертатися або навалюватися кормою
    III [teil] n; юр.
    заповідне майно (обмежене в порядку спадкування, відчуження)

    tail female [male] — майно, наслідуване тільки по жіночій [чоловічій]лінії

    IV [teil] a; юр. V [teil] v; юр.
    обмежувати права, обтяжувати зобов'язаннями ( нерухомість)

    English-Ukrainian dictionary > tail

  • 6 voyage

    1. n
    1) подорож (морська, повітряна); плавання, морський перехід; переліт; рейс (корабля, літака)
    2) книга (оповідання) про дорожні (мандрівні) враження
    3) сухопутна подорож; поїздка
    2. v
    1) подорожувати (поморю, в літаку); плавати; перебувати в плаванні; літати, робити переліт
    2) блукати, бродити (про думки тощо)
    3) їздити, мандрувати (по суші); ходити
    * * *
    I n.
    1) подорож ( морська або повітряна); плавання, морський перехід; політ, переліт; рейс (судна, літака); homeward voyage зворотній рейс; outward voyage рейс за кордон; balloon voyage метеор, політ шару-пілоту /шара-бездна/; voyage policy страх, рейсовий поліс; voyage charter страх, рейсовий чартер, страхування судна на рейс
    2) мандри; життєвий шлях
    II v.
    1) подорожувати (про морю, літаком); плавати, бути в плаванні; знаходитися в польоті, здійснювати політ або переліт; to voyage across the Atlantic перетнути Атлантичний океан
    2) блукати, бродити ( про думки)

    English-Ukrainian dictionary > voyage

  • 7 obsess

    v
    1) заволодівати розумом; не давати спокою, гнітити (про ідею, страх тощо)
    2) вселятися (про нечисту силу)
    * * *
    v
    1) заволодівати думками; переслідувати, мучити (про ідею, страх)

    English-Ukrainian dictionary > obsess

  • 8 cover

    1) грошове покриття; гарантійний фонд; страхування; обсяг страхування; прикриття ( таємного агента тощо); сплата (за векселем, по рахунку)
    2) покривати; охоплювати; поширювати свою дію ( про закон тощо); гарантувати; забезпечувати (грошове) покриття; страхувати, приймати на страх; поширюватися, стосуватися ( чогось); прикривати
    •
    - cover a cheque
    - cover a loss
    - cover a situation
    - cover an area
    - cover clause
    - cover expenses
    - cover for losses
    - cover for operations
    - cover insurance
    - cover letter
    - cover losses
    - cover note
    - cover of losses
    - cover on death
    - cover one's tracks
    - cover over
    - cover sum
    - cover up
    - cover-up
    - cover up a crime
    - cover-up of a murder
    - cover up shortcomings

    English-Ukrainian law dictionary > cover

  • 9 freeze

    1. n
    1) заморожування
    2) холод, мороз
    2. v (past froze; p.p. frozen)
    1) морозити, заморожувати; сковувати (морозом) (тж перен.); побити морозом
    2) замерзати; перетворюватися на лід; укриватися кригою
    4) примерзати; змерзатися
    5) мерзнути, замерзати; клякнути, заклякнути
    6) перен. холонути, застигати
    7) твердіти, тужавіти
    8) тримати на одному рівні, заморожувати
    9) ек. блокувати, забороняти продаж готової продукції
    10):

    to freeze the puck — спорт. затримувати шайбу у своїй зоні

    11) амер. стандартизувати (конструкцію тощо)
    12) тех. прихоплювати, заїдати

    freeze on — міцно ухопитися за (щось); прив'язатися, причепитися до (когось)

    freeze out — виморожувати; позбутися (конкурента тощо); виганяти, виживати, витісняти (когось)

    freeze up — заклякнути, задубіти; розм. ставати холодним і гордовитим (у поводженні)

    * * *
    I [friːz] n
    1) заморожування; холод, мороз
    2) заморожування, утримання на одному рівні (нaпp., про ціни)
    II [friːz] v
    (froze; frezen)
    1) замерзати, перетворюватися на лід; покриватися льодом
    2) заморожувати (мeд.); сковувати ( морозом), стинати ( кригою); сковувати (нaпp., про страх)
    3) морозити; побити морозом; морозити, підморожувати ( про погоду)
    4) примерзати; змерзатися
    5) мерзнути, замерзати; холонути, клякнути
    6) застигати; твердіти, затвердіти
    7) завмирати на місці, не ворушитися; засидітися (на посаді, на місці); не рости, не рухатися вперед
    8) остуджувати (запал, прояв почуттів)
    9) заморожувати, тримати на одному рівні (нaпp., ціни); eк. забороняти використання, виробництво або продаж сировини або готової продукції; заморожувати; блокувати
    10) aмep. остаточно прийняти, стандартизувати ( конструкцію)
    11) тex. прихвачувати, заїдати

    English-Ukrainian dictionary > freeze

  • 10 jump

    1. n
    1) стрибок

    to take (to give) a jump — стрибнути

    high (long, pole) jump — стрибок у висоту (у довжину, з жердиною)

    standing (running) jump — стрибок з місця (з розбігу)

    2) різке підвищення
    3) здригання; сіпання; дрижання
    4) мед. хорея, віттова хвороба
    5) розм. біла гарячка
    6) раптове підвищення води
    7) геол. дислокація жили
    8) ав., розм. переліт
    9) амер., друк. продовження, перенесення на іншу сторінку
    10) різкий перехід, розрив
    11) розм. перевага
    12) спорт. наскок; зіскок (із снаряда)

    ◊ from the (very) first jump — з самого початку

    ◊ on (upon) the jump — дуже зайнятий; в русі, на ногах; меткий

    2. adj
    1) що збігається; збіжний
    2) рівний
    3) точний
    4) швидкий (про музику)

    ◊ jump ball — спірний м'яч (баскетбол)

    ◊ jump bid — карт. більша від потрібної ставка, щоб збільшити ставку партнера

    3. v
    1) стрибати, скакати; плигати
    2) скочити, зірватися (на ноги)
    3) здригатися
    4) перестрибувати, перескакувати, пропускати (тж jump over)
    5) примусити (спонукати) стрибати
    6) трясти
    7) підніматися, підскакувати (про ціну, температуру)
    8) підвищувати, піднімати (ціни)
    9) сіпати, нити (про зуб)
    10) збігатися, узгоджуватися
    11) розм. накидатися; обвинувачувати; лаяти
    12) захоплювати, заволодівати (чимсь)
    13) тікати; рятуватися втечею
    14) кін. зміщатися, викривлятися (про зображення на екрані)
    15) тех. зварювати впритул
    16) гірн. бурити вручну
    17) амер., друк. продовжувати на наступній сторінці (про оповідання)

    ◊ to jump at an offer — ухопитися за пропозицію

    ◊ to jump at conclusions — робити передчасні висновки

    ◊ to jump on (upon) smb. — несподівано накидатися на когось; обвинувачувати, лаяти когось

    □ jump about — підстрибувати, підскакувати; метушитися

    □ jump at — накидатися на; обіймати (когось); перен. ухопитися за (пропозицію)

    □ jump down — зіскочити, сплигнути; допомогти зстрибнути

    □ jump in — ускочити

    □ jump off — зіскочити; військ. починати атаку

    □ jump out — вискочити

    □ jump up — підскочити; скочити, зірватися з місця

    jump up! — сідайте! (в сідло, в екіпаж)

    □ jump with — узгоджуватися з; відповідати (чомусь)

    ◊ to jump a claim — незаконно захопити чужу власність

    ◊ to jump at the bait — попастися на гачок

    ◊ to jump over the broomstick — одружитися без шлюбного обряду

    ◊ to jump over the moon — бути у збудженому стані

    ◊ to jump out of one's skin — бути у нестямі

    ◊ to jump the gun — розм. розпочати до сигналу (до належного часу) (перегони тощо)

    ◊ to jump the queue — пройти (дістати) без черги

    ◊ to jump to it — вживати рішучих заходів; поспішати

    ◊ to jump the track — амер. опинитися на хибному шляху

    * * *
    I n

    high [long, pole] jump — стрибок у висоту [у довжину, з жердиною]

    closed jump — "закритий" стрибок піруетом ( фігурне катання)

    jump airplane — стрибок в "лібелу" ( фігурне катання)

    jump in prices — різке підвищення цін; cпopт. зіскок; наскок ( на снаряд)

    jump dismount — зіскок зі снаряда ( гімнастика); стрибок з парашутом (тж. parachute jump)

    3) pl ( the jumps) тремтіння; посмикування; нервове збудження; хвилювання, страх
    4) pl; мeд. ( the jumps) хорея; прост. біла гарячка
    5) aмep. ( вихідна) перевага
    6) cл. вечірка з танцями
    7) cл. музика свінг
    9) гeoл. дислокація жили; гipн. скидання
    10) aв.; жapг. переліт
    11) вiйcьк. кут вильоту
    12) aмep.; пoлiгp. продовження, перенесення на іншу сторінку
    13) обч. передача управління
    14) кiнo тремтіння, хитання; нестійкість ( кадру)
    15) неприст. статевий акт
    II a; муз.
    швидкий ( про музику); у стилі свінгу
    III v
    1) стрибати, скакати; стрибати з екардиною
    2) підхоплюватися (тж. to jump up); здригатися
    3) перестрибувати (тж. jump over); проскакувати, робити пропуски ( про друкарську машинку)
    5) змусити стрибати; трясти
    6) підскакувати (про ціну.); підвищувати ( ціни); кapт. підвищувати гру, оголошену партнером, ( бридж)
    7) смикати, нити ( про зуб)
    8) збігатися, узгоджуватися
    9) брати (шашку, шахову фігуру)
    10) cл. накидатися; лаяти, обвинувачувати ( кого-небудь)
    11) cл. бігти, рятуватися втечею
    12) порушувати; діяти на порушення закону, правила e т. п.
    13) кiнo зміщатися, спотворюватися ( про зображення на екрані)
    14) тex. зварювати впритул
    15) тex. розковувати, осаджувати метал
    16) гipн. бурити вручну
    17) aмep.; пoлiгp. продовжувати на іншій сторінці
    18) icт., пoeт. ризикувати
    19) to jump at smth охоче приймати що-небудь; ухопитися за що-небудь
    20) to jump at smb кинутися до кого-небудь; обіймати кого-небудь
    21) to jump (up) on smb лаяти, звинувачувати кого-небудь; зненацька накидатися на кого-небудь

    to jump to it — квапити; вживати рішучих заходів

    English-Ukrainian dictionary > jump

  • 11 Демокрит

    Демокрит (460, Абдера - 370 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, учень Левкіппа. Довгий час провів у мандрах по країнах Сходу. Написав близько 70 творів різноманітної тематики. Космогонічне за своєю проблематикою і цим подібне до інших досократичних філософій, вчення Д. разом з тим суперечить спільним метафізичним інтуїціям досократиків, що робить його перехідною постаттю від доби ранньофілософських космогоній до періоду класичної еллінської філософії. Основа онтології Д. - атомістика: вчення про атоми та пустоту як першопочатки буття. Поняття "атом" виникає як антитеза елейській нескінченній подільності сущого і покликане розв'язати апорії Зенона Елейського А. том за онтологічними якостями (окрім форми) дорівнює елейському сущому (Єдиному), але на відміну від останнього атомів може бути безліч. Усе існуюче складається з них як неподільних, самодостатніх, непроникних форм. Цим домінуюча у ранньофілософських космогоніях інтуїція континуальності (безперервності і цілісності) Космосу руйнується і замінюється принципом дискретності світу. Вказуючи на атоми та пустоту як першооснови сущого, Д. також стверджує рівновагому реальність буття і небуття, що радикально суперечило не лише елейському вченню, а й іншим досократичним космогоніям. На думку Д., незчисленні не лише атоми, а й світи, які складаються з них; ці світи (відмінні за розмірами, будовою, якостями) повсякчас виникають і гинуть. Множинність одночасно існуючих світів була принципово новою для Античності космогонічною ідеєю, яка у подальшій історії філософської думки опонувала образу єдиного, гармонійно впорядкованого світоустрою. Деструктурувавши характерну для ранньофілософських космогоній першосубстандію і замінивши її висхідними неподільними формами ("ейдоси", "щосьності", "буття"), Д. так само деструктурує другий найважливіший чинник досократичного уявлення про генезис Космосу: вселенську силу, дією якої твориться впорядкований світоустрій (Логос Геракліта, Діке Анаксимандра, Нус Анаксагора тощо). Замість неї у атомістиці - вперше в історії думки - з'являється поняття причини. У вченні про пізнання Д. розрізняв чуттєве і умоглядне знання. Чуттєві сприйняття виникають внаслідок потрапляння в органи чуттів копій (ейдолів) речей, котрі відокремлюються від них. Але чуття постачають лише "темне", спотворене і несправжнє знання, оскільки свідчать про множинний світ речей, а не про дійсний світ атомів та пустоти. Останній осягається лише розумом. Перевага умоосяжного знання над чуттєвим видавалася Д. настільки значною, що легенда оповідає про самозасліплення філософа променем сонця для того, щоб "темне знання" не відволікало його від розумового споглядання справжньої дійсності. У вченні про людину Д. виходить з того, що люди набули власних форм буття завдяки природі і досвіду. Згідно встановленню (спільній згоді) виникають слова, звичаї, закони і держава. Головною метою життя є еволюція - стан душі, коли вона перебуває у спокої та рівновазі, звільнена від страхів і пристрастей.
    [br]
    Осн. тв.: "Великий діакосмос (світоустрій)".

    Філософський енциклопедичний словник > Демокрит

  • 12 категорії

    КАТЕГОРІЇ (грецьк. κατηγορία, від κατηγορεω - висловлювати) - найбільш загальні поняття тієї чи тієї галузі знання, філософії науки, що слугують для "скорочення" досвіду, знаходження предметних відношень, розчленування і синтезу дійсності. Зміст і функції К. були встановлені в працях Аристотеля, Канта, Гегеля. Аристотель розумів під К. родові висловлювання про буття, "а оскільки одні висловлювання позначають суть речі, другі - якість, інші - кількість, інші - відношення, інші - дію або сприйняття, інші - "де", інші - "коли", то відповідно з кожним із них ті самі значення має і буття". Перелічуючи К., Аристотель вдається до розділового "або": "Зі сказаного без будь-якого зв'язку кожне позначає або сутність, або "скільки", або "яке" і таким чином перебирає десять відомих К. В його тлумаченні К. - це висловлювання, які відбивають такі загальні (родові) властивості буття, за допомогою яких воно членується в мові і знанні на рубрики, що не зводяться одна до одної. Кант дослідив іншу функцію К.: він визначив їх як розсудкові апріорні поняття, які об'єднують, синтезують матеріал чуттєвості. Вони є гранично загальними "поняттями про предмет взагалі". Кант подав "таблицю К." дещо інакшу, ніжу Аристотеля: в ній відсутня К. сутності (бо сутність він вважав непізнаваною), простору і часу (вважав їх формами споглядання, а не поняттями); вдосконалено рубрику К. відношення, куди входять субстанція і акциденція, причина і дія, взаємодія; введено К. модальності (можливість - неможливість, існування - неіснування, необхідність - випадковість); до того ж, на першому місці у нього стоять не К. якості (реальність, заперечення, обмеження), як у Аристотеля, а К. кількості (єдність, множинність, цілокупність). Ці особливості кантівської таблиці К. пояснюються як властивостями його філософського вчення, так і розвитком математики і природознавства в Новий час. Гегель приписував К. обидві функції. У відомій тезі "категорія покладає буття у деякій визначеності як у границі" наочно виражена розчленувальна, рубрикаційна природа К. В той же час він наголошував їх синтетичний характер. При цьому синтез він витлумачував дещо інакше, ніж Кант. Гегель вважав, що не лише в науці, а й у житті користуються К.: тут вони постають як скорочення для виразу однорідних явищ, речей, подій, видів діяльності (війна, народ, море, тварина, Бог, любов і т. ін.), і як засоби для визначення і знаходження предметних відношень (причинність, взаємодія тощо). К. спочатку формуються несвідомо - в людській діяльності і відкладаються в мові. Свідомо їх досліджують філософи Н. а мовний характер К. переважно орієнтується західна філософія XX ст. В логічному позитивізмі (Карнап, Нейрат) К. розглядаються не як форми мислення чи свідомості, а як мовні структури; в аналітичній філософії (Строссон, Кернер та ін.) К. вважаються засоби і форми розчленування, класифікації речей і явищ, закладених у природній мові. В екзистенціалізмі замість традиційних К. мислення досліджені К. життя: турбота, страх, знеособленість (Man), гранична ситуація, екзистенція та трансценденція і т.ін., які постали як філософсько-антропологічні феномени - за їх складом і за тлумаченням притаманних їм функцій. Філософсько-антропологічний зміст К. відкривається у трьох напрямах. По-перше, без зазначених функцій К. людина не може оволодіти світом, а отже, неможливим було б і її життя. По-друге, філософські К. як найбільш загальні відбивають докорінну особливість людини, що відрізняє її від тварини, - здатність виходити за межі будь-якого конечного, обмеженого утворення, навіть за межі всього обмеженого разом, коли весь світ постає як наслідок якоїсь духовної істоти (Бога), абсолютної ідеї. В традиційній філософії така здатність позначалася К. безконечного, абсолютного, в сучасній - К. трансценденції. Конечне і безконечне раніше розглядалися як властивості речей, але вони ще більше - властивості людини, її свідомості, мислення, універсальної діяльності. По-третє, членування і поєднання дійсності в кінцевому підсумку веде до аналізу і синтезу найбільших, суттєвих відмінностей - протилежностей, таких як мислення і буття, конечне і безконечне, відносне і абсолютне, свобода і необхідність, існуюче і належне, дійсність та ідеал тощо. Суперечності цих К. кожна епоха, покоління, людина вирішують по-своєму, і єдино правильного їх вирішення немає, бо вони виражають певні (в т.ч. протилежні) позиції людини в світі, в житті, в свідомості. Сукупність таких протиріч становить основні питання (чи проблеми) і філософії, і людини - як її суб'єкта й об'єкта. Основним предметом сучасної філософії безпосередньо стала людина, а отже, і всі К. філософії мають перш за все антропологічний зміст.
    М. Булатов

    Філософський енциклопедичний словник > категорії

  • 13 філософія науки

    ФІЛОСОФІЯ НАУКИ - галузь філософії, яка досліджує феномен науки в історичному розгортанні всіх його соціокультурних вимірів. Своїми ідейними витоками Ф.н. сягає глибин багатовікової рефлексії над одвічним питанням про те, що є, чим може і повинна стати наука для людства. Але як автономна галузь філософії, що характеризується своїм власним предметом дослідження, проблемним полем, тезаурусом моделей, концептуальним інструментарієм, Ф.н. конституювалася лише в кін. перш. пол. XX ст. Еволюція Ф.н. постає як послідовність трьох етапів: допозитивістського, позитивістського, постпозитивістського. Проблемне поле Ф.н. суттєво змінювалося в процесі історичної еволюції цих етапів. На допозитивістському етапі Ф.н. існувала у вигляді множини різних інтерпретацій феномена науки в категоріях тих чи тих напрямів європейської метафізики. На цьому етапі в епіцентрі проблемного поля Ф.н. знаходилися гносеологічні проблеми аналізу феномена науки. Наука осягалася насамперед як знаряддя когнітивного освоєння світу, як фактор удосконалення науково-технічного перетворення дійсності, як інструмент влади суб'єкта над об'єктом. Позитивістський етап еволюції Ф.н. (Уевелл, Дж.Ст.Мілль, Конт, Спенсер, Мах, Пуанкаре, Дюгем, Шлік, Карнап, Рейхенбах, Гемпель та ін.) пов'язаний з актуалізацією завдань інституціальної професіоналізації наукової діяльності, становленням її дисциплінарної структури, потребами усвідомлення її головної мети, найважливіших імперативів, які прийняті в науковому співтоваристві і визначають поведінку вченого. Актуалізація цієї проблематики стимулювала в серед. XIX ст. різке зростання методологічного самоусвідомлення науки О. собливу значущість на цьому етапі еволюції Ф.н. набуває проблематика, пов'язана з демаркацією науки й метафізики, аналізом емпіричного обґрунтування науки, епістемологічного статусу теоретичних термінів, їх інструментального й онтологічного сенсу, методологічних функцій процедур верифікації і фальсифікації, теоретико-лінгвістичної навантаженості досвіду тощо. Незважаючи на всебічність підходів неопозитивізму, не вдалося подолати метафізику універсалізму, яка легітимувала владу "універсально-загального" над "особливим", "приватним", "контекстуальним". Власне, тому неопозитивістська Ф.н. самоідентифікувала себе як всеохопний, єдино правильний і раціональний різновид філософії, незалежний не тільки від метафізики Платона, Декарта, Канта, Гегеля, а й від соціально-культурного, історично мінливого контексту. На постпозитивістському етапі еволюції Ф.н. в епіцентрі дискурсу про феномен науки опиняються наступні проблеми: наука як соціально-культурний інститут; наука як особлива дискурсивна практика, що амбівалентно впливає на сімейство всіх інших дискурсивних практик постіндустріальної цивілізації; наука як фактор дестабілізації матеріальних і духовних умов можливості людського буття в світі; наука як інструмент удосконалення загальнопланетарного комунікативного праксису, каталізатор багатовікового процесу усуспільнення людства; наука як одна з причин зростання антропогенного пресу на природу; наука як виток екзистенціальних страхів і загроз, породжених каскадом глобальних екоцидних катастроф тощо. Оскільки такого роду виміри феномена науки зумовлені постіндустріальним соціально-культурним контекстом, остільки адекватною основою їх осягнення стає не метафізика універсалізму, а філософія контекстуалізму, для якої "ніщо не існує поза текстом" (Деррида). Найвиразніше ця тенденція виявила себе в дескриптивістському й наративістському підходах до Ф.н. (Блур, Ліотар, Феєрабенд, ІІолані, Тулмін). Піддаючи критиці нормативістські програми моністичної регламентації науково-пізнавальної діяльності, контекстуалісти ідентифікують Ф.н. як арену протиборства найрізноманітніших дискурсивних практик, що самозароджуються в співтоваристві філософів науки. Історичний розвиток такої Ф.н. здійснюється не як монолінійно-нормативний, детерміністичний процес, орієнтований на досягнення консенсусу у співтоваристві філософів науки, а як стохастичний, ситуативно-непрогнозований процес розгортання розмаїття думок, "дисенсусу" аномальності. До характерних особливостей цього етапу еволюції Ф.н. належать: подолання ідеологій демаркаціонізму, універсалізму, кумулятивізму; поворот від метафізики детермінізму, стабільності, фундаменталізму до філософії нестабільності (Пригожий); іронічне ставлення до метафізики універсалізму; визнання важливої ролі історизму, контекстуалізму, герменевтики, плюралізму. Усвідомлення всіх цих трансформацій на теренах Ф.н. спонукає до висновку, що Ф.н. вступає в якісно новий етап своєї еволюції, що іменується неологізмом "постмодерн".
    В. Лук'янець

    Філософський енциклопедичний словник > філософія науки

  • 14 sick

    1. n
    1) (the sick) хворі
    2) хворий
    3) хвороба
    4) приступ нудоти
    2. adj
    1) хворий

    to go (to turn) sick — захворіти

    2) хворобливий; зв'язаний з хворобою
    3) що відчуває нудоту
    4) нудьгуючий
    5) пересичений, надмірний
    6) розм. роздратований, розсерджений

    he was sick at missing the train — він роздратувався, коли спізнився на поїзд

    7) занепадницький, застійний
    8) призначений для хворих

    sick book — військ. книга хворих

    9) блідий, тьмяний (про колір, світло тощо)
    10) стомлений, знесилений
    11) виснажений
    12) хворобливо похмурий; моторошний
    13) психічно неповноцінний
    14) спричинений психічною неповноцінністю
    3. v
    1) мисл. хапати (про собак)

    sick him! — ату!, візьми його!

    2) нацьковувати
    * * *
    I [sik] n
    1) ( the sick) хворі
    2) хвороба; напад нудоти
    3) cл. пригнічений стан наркомана ( до прийняття наркотику)
    II [sik] a
    1) predic який відчуває нудоту; який відчуває нудьгу, роздратування
    2) cл. хворий; хворобливий; пов'язаний з хворобою; eвф. який хворіє ( про жінку в період менструації)
    3) predic який страждає, тужить
    4) який переживає занепад, застій

    sick soil — c-г. виснажений ґрунт

    5) ( призначений) для хворих
    7) хворобливо-похмурий; моторошний
    8) психічно неврівноважений; психопатичний; викликаний, спричинений психозом; cл. пригнічений ( про стан наркомана до прийому наркотику)
    9) cпopт. який залишився далеко за
    III [sik] v
    1) миcл. хапати ( про собак)

    English-Ukrainian dictionary > sick

  • 15 wing

    1. n
    1) крило

    wing of a rabbit — кул. кроляча передня ніжка

    on the wing — у польоті; перен. у дорозі

    to take wing — злетіти, полетіти, перен. утекти

    2) жарт. рука
    3) військ., спорт. фланг, край

    left (right) wing — лівий (правий) фланг

    4) флігель, крило (будинку)
    5) угруповання, крило (політичне)
    6) амер. філіал, місцеве відділення (організації тощо)
    7) стулка (дверей)
    8) pl театр. лаштунки, куліси

    in the wings — за лаштунками, за кулісами

    9) pl підкладні плечики (на одязі)
    10) бот. крилатка (насіння)
    11) анат. крилоподібний придаток
    12) спорт. нападаючий гравець

    left (right) wing — лівий (правий) нападаючий

    13) авіакрило (тактична одиниця); ескадрилья; амер. авіабригада
    14) pl гірн. кулаки, підхвати
    15) мор. бортовий коридор

    her wings are sprouting — жарт. вона справжній ангел

    to wait in the wings — чекати за кулісами виходу на сцену; очікувати зручного моменту

    wing flap — ав. закрилок

    wing nut — тех. гайка-баранчик; бот. крилатий горішок

    wing peeler — військ., розм. військовий льотчик

    wing span — ав. розмах крила

    wing spar — ав. лонжерон крила

    2. v
    1) прилаштовувати крила
    2) окрилювати; підганяти, прискорювати
    3) летіти, здійснювати політ
    4) поранити в крило (в руку)
    5) пускати (стрілу)
    6) прибудовувати крило (флігель) (до будинку)
    * * *
    I [wiç] n

    wings of birds [of insects, of airplanes, of windmills] — крила птахів [комах, літаків, вітряків]

    a chicken wing — кyл. крильце курки

    a wing of a rabbit — кроляча передня лапка; крило (кузов автомобіля; оперення стріли; парус; рука)

    2) вiйcьк., cпopт. фланг

    left [right] wing — лівий [правий]фланг

    king's [əueen's] wing — шахм. королівський [ферзевий]фланг

    3) флігель, крило (дом;)
    4) групування, крило

    the right [the left] wing of a political party — праве [ліве]крило політичної партії

    5) cл. філіал; місцеве відділення ( організації)
    6) стулка (двері, ширми)
    7) миcт.; pl лаштунки
    8) pl плечики ( на одязі)
    9) бoт. крило ( квітки метеликових); крилатка ( насіння)
    10) aнaт. крило, крилоподібний придаток
    11) cпopт. нападаючий, форвард

    left / right wing — лівий/правий нападаючий

    13) pl гірськ. кулаки, підхвати
    14) мop. бортовий коридор
    15) вiйcьк. авіакрило; ракетне крило ( організаційна одиниця)

    to wait in the wings — очікувати за лаштунками виходу на сцену; очікувати своєї години, чекати нагоду

    to shoot a bird on the wing — підстрелити птицю на льоту; в дорозі; в переїздах з місця на місце

    on the wing s of the wind — на крилах вітра, зі швидкістю вітра

    under the wing (of) — під чиїм-н. крильцем

    to take (to itself) wings — полетіти, взлетіти; втікти, зникнути, щезнути

    money takes to itself wings — гроші так, тануть

    to add /to lend/ wings (to) — прискорювати

    fear lent him wings — страх надав йому крила; окриляти

    II [wiç] v
    1) давати крила; окриляти; підганяти

    fear winged his steps — його підганяв страх /змушував його бігти/; ambition winged his spirit його підганяло честолюбство

    2) летіти, розсікати повітря (to wing one's flight, to wing the air, to wing a way through the air)

    the planes winged (their way) over the Alps — літаки пролітали над Альпами

    birds are winging towards the south — птахи тягнуться на південь; летіти літаком

    3) поранити в крило, в руку; поранити, підстрелити

    the shot missed him and winged the looking glass — пуля влучила не в нього, а в дзеркало

    to wing an arrow with eagle's feathers — оперяти стрілу орлиним пір'ям; пускати ( стрілу)

    5) прилаштовувати крило, флігель ( до будівлі)
    6) миcт. виступати під суфлера
    ••

    to wing it — cл.; cл. імпровізувати, діяти по обставинам; зникнути; щезнути; приступити до справи, розпочати

    English-Ukrainian dictionary > wing

  • 16 Левінас, Емманюель

    Левінас, Емманюель (1905, Ковно - 1995) - франц. філософ. Вчився у гімназії в Харкові. В Україні був свідком революції 1917 р. і громадянської війни. У 1923 р. став студентом ун-ту Страсбурга, у 1930 р. - громадянином Франції. У 1940 - 1945 рр. - полон у Німеччині. У 1961 р. Л. - проф. ун-ту Пуатьє, в 1967 р. - ун-ту Париж - Нантер, в 1973 р. - проф С. орбонни. Л. захистив першу у Франції докт. дис., присвячену нім. феноменології "Теорія інтуїції в феноменології Гуссерля" (1930). На міжнародне визнання Л. здобувся завдяки трактату з етики і метафізики "Тотальність і нескінченність" (1961). Л. піддав критиці спекулятивне підґрунтя новітніх тоталітарних ідеологій - онтологію тотальності, бачення буття з точки зору війни, фронту та "фронтального" погляду на речі й особистості. Філософія (і власне людяність) починається з тієї миті, коли "страх за іншого, за смерть ближнього є моїм страхом, але зовсім не страхом за мене". Нескінченність Л. шукає в обличчі іншої людини, в її правді. Етика Л. поєднує дві традиції тлумачення правди Б. іблійна "правда" - "джерело права іншого, що передує моєму". Грецька "правда" - правосуддя, де право іншого встановлюється слідством та судом і передує праву третьої особи. Жага справедливості, жага правди - центральний мотив етики Л., де "людське - це повернення до хворої совісті, до здатності боятися несправедливості більше від смерті" С. ловник Л. збагачений повсякденними виразами, перетвореними на філософські категорії: обличчя, слід, втома, їжа. Семантичний зсув підкреслений активним використанням дефіса: "для-іншого", "думання-про-іншого", "післявас", "не-однаково", "з-Богом" тощо. В цьому контексті "між-нами" - не що інше, як власне "етичний суб'єкт" Е. тичний наголос відрізняє аналіз діалогу у Л. та Бубера. За Бубером, поміж "Я" і "Ти" панує взаємність; для Л. така форма стосунків надто "симетрична", при цьому ризик до замкнення "Я-Ти" у тотальність "Ми" - занадто великий. Л. наполягає на асиметрії між "Я" і "Ти", для нього "Ти" - інстанція зобов'язання і відповідальності як начала індивідуації людини. Антитеза етики Л. і онтології Гайдеггера - одна із ключових подій філософії XX ст. Л. радикально переосмислив філософію діалогу в напрямі етики свідчення.
    [br]
    Осн. тв.: "Про втечу" (1936); "Час та Інший" (1946); "Від існування до існуючого " (1947); "Відкриваючи існування з Гуссерлем і Гайдеггером" (1949); "Важка свобода" (1963); "Гуманізм іншої людини" (1973); "Інакше, ніж бути, або по той бік сутності" (1974); "Від священного до святого" (1977); "Етика та нескінченність" (1982); "В годину надій" (1988); "Між нами: Дослідження думки-про- іншого" (1991), укр. переклад (1999).

    Філософський енциклопедичний словник > Левінас, Емманюель

  • 17 трансцендентальний і трансцендентний

    ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНИЙ і ТРАНСЦЕНДЕНТНИЙ - поняття філософії Канта: трансцендентальний означає: той, що зумовлює можливість пізнання, відповідає на питання: "Як можливе пізнання?", трансцендентний - той, що лежить поза межами свідомості й пізнання. Ці поняття пов'язані з двома межами у пізнанні, що їх визнає Кант. Першою є межа між формами споглядання (простором і часом) та мислення (категоріями) і явищем як об'єктом пізнання. Форми споглядання і мислення разом із необхідною єдністю свідомості ("Я") знаходяться по цей бік досвіду, передують йому та його обумовлюють, що і робить їх трансцендентальними. Другою межею у пізнанні, за Кантом, є межа між явищами і речами в собі, що непізнавані. Ці речі Кант називає трансцендентними, тобто потойбічними. В обох поняттях Кант виявив певні риси реального пізнання: активний дієвий характер суб'єкта, носія пізнавальної діяльності, і відмінність явищ від речей в собі. Перебільшення Кантом різкості зазначених меж мало певні підстави: він досліджував не формування пізнання, починаючи з дитячого віку, а пізнавальну діяльність зрілої людини, власне вченого, у якого і форми споглядання, і категорії, і єдність самосвідомості давно сформувалися і передують досвіду, і який вирішує наукові проблеми: "Як можлива математика, природознавство, метафізика?" Кант повністю усвідомив також той факт, що людина - найбільш важлива істота серед речей світу, що для пізнання вона має не менше значення, ніж об'єкти, і, отже, образи чи поняття є синтезом цих двох факторів пізнання. Поняття трансцендентного вийшло на одне із перших місць у західній філософській думці XX ст. і пов'язане у ній передусім із сферою людського буття. При усій різнобарвності в інтерпретації даного поняття різними філософськими напрямами їх об'єднує думка про специфіку людської природи, екзистенційних вимірів людського світу, про незвідність людини до системи об'єктивної предметності і законів, за якими дана предметність розвивається. Зокрема, йдеться про особливості гуманітарного пізнання у порівнянні із природничонауковим, протиставлення ідіографічного та номотетичного методів (неокантіанство, філософія життя). У філософській антропології (Шелер та його послідовники) людина розглядається в ракурсі біологічної недостатності, що виводить людину за межі її просторово-часової організації, її чисто тваринних потреб. Людина характеризується як істота, яка "трансцендує" саму себе, свою життєдіяльність, а її стрижнем виступає духовність як понаджиттєва здатність, яка виражає можливість безмежного трансцендування. Значну увагу проблемі трансцендентного приділили представники екзистенціалізму. Гайдеггер визначає трансцендентне як фундаментальну характеристику людини, що дозволяє їй долати уречевлений світ повсякденності і реалізовувати через проходження низки граничних, межових ситуацій (страх, турбота, вибір і рішення, совість тощо) істину буття. Ясперс особливо наполягав на необхідності концентрації зусиль особистості на піднесенні сьогодення до масштабів трансценденції, бо лише це уможливлює реалізацію ідеї свободи. Шлях трансценденції - це шлях від того, що можна охопити розумом, до того, що виходить за його межі. В західному релігійному екзистенціалізмі (а також неотомізмі) терміном "трансценденція" позначають надприродне, потойбічне, що виходить за межі того, що можна осягнути за допомогою природних пізнавальних здатностей і яке розкривається через віру. В атеїстичному екзистенціалізмі (Сартр, Камю) трансцендентне тлумачиться як ніщо, через яке здійснюється людська свобода і яке є необхідною умовою спонтанного творення людиною самої себе. Згідно з неофройдизмом (Фромм та ін.), людина зазнає постійної потреби трансцендування, перевищення свого становища пасивної істоти.
    М. Вулатов

    Філософський енциклопедичний словник > трансцендентальний і трансцендентний

  • 18 Гартман, Ніколай

    Гартман, Ніколай (1882, Рига - 1950) - нім. філософ, засновник критичної онтології. Вчився у Петербурзькому ун-ті. Після переїзду до Німеччини належав до марбурзької школи (був учнем Когена і Наторпа). Згодом створює власну філософську концепцію (під впливом Гуссерля і ІПелера, частково - Гайдеггера та Е. Гартмана). Пізніше погляди Г. знову зазнали творчої еволюції і остаточною його філософською позицією став реалізм. Дійсність він розуміє як буття, єдиним атрибутом якого є дієвість. Створюючи нову онтологію, Г. здійснює переосмислення аристотелівського й схоластичного вчення про буття. На його думку, існує наука онтологічних проблем, які не піддаються остаточному розв'язанню. Вони входять до царини проблемного мислення, т. зв. "апоретики", і стосуються основних форм буття - існування, життя, свідомості, духу, свободи тощо. Тільки виходячи з проблемного мислення, можна перейти до мислення систематичного. Визначивши принципову нередукованістьбуття до мислення, Г. наголошує на неможливості застосування в онтології традиційного пізнання, яке перетворює реальність у об'єктивну предметність. У праці "До обґрунтування онтології" він зазначає, що реальність виступає безпосередньо не в раціональному пізнанні, а в емоційно-трансцендентних актах. До них відносяться акти сприйняття (переживання, викликані втручанням реальності у внутрішній стан людини); акти передбачення (надія, страх, неспокій) та спонтанні акти (жадання, бажання, воля як вияв ініціативи самої людини до взаємодії з реальністю) З. а Г., необхідне чітке розрізнення категорій як принципів буття і категорій як принципів пізнання. В контексті своєї онтології Г. розвиває також етичну концепцію незмінних етичних цінностей Ц. інності не можна пізнавати раціонально, вони відкриваються лише у актах любові і ненависті, які являють собою "ціннісні почуття"; останні примушують людину інтуїтивно віддавати перевагу одному способу дії перед іншими. Цінності впливають на каузально детермінований світ лише через людину.
    [br]
    Осн. тв.: "Платонівська логіка буття" (1909); "Основні риси метафізики пізнання" (1921); "Етика".В 3 т. (1926); "Стосовно засад онтології" (1933); "Можливість і дійсність" (1938); "Будова реального світу" (1940); "Філософія природи. Нариси спеціального вчення про категорії" (1950)та ін.

    Філософський енциклопедичний словник > Гартман, Ніколай

См. также в других словарях:

  • страхітливий — а, е. 1) Який викликає, вселяє почуття страху; дуже страшний. || Який відзначається тяжкими, трагічними подіями, що викликають страх (про час). 2) Який викликає тяжке і болісне почуття, справляє гнітюче враження. 3) Повний труднощів, злигоднів,… …   Український тлумачний словник

  • трусити — трушу/, тру/сиш, недок. 1) перех. Поштовхами, ривками коливати, розхитувати з боку на бік або згори вниз; трясти. || Примушувати падати плоди коливанням, розхитуванням дерев, кущів. || Вхопивши когось за плече, рукав і т. ін., штовхати, смикати,… …   Український тлумачний словник

  • сильний — 1) (який відрізняється великою фізичною силою), дужий, міцний, потужний, могутній, здоровий, двожильний; повносилий (повний сил, енергії); м язистий, м язуватий, мускулистий, мускулястий, жилавий (який має розвинені м язи); тривкий (фізично… …   Словник синонімів української мови

  • труситися — трушу/ся, тру/сишся, недок. 1) Хитатися, коливатися; дрижати. || Здригатися всім тілом. || Відчувати тремтіння тіла (від страху, холоду, хвороби тощо). || Дрижати, тремтіти (про руки, ноги, голову тощо). 2) перен. Відчувати страх, переляк;… …   Український тлумачний словник

  • потвора — и, ж. 1) Страхітлива фантастична істота; страховище. || Про велетенську тварину, що вражає розмірами свого тіла. || Про бридку, негарну зовні людину або тварину, що має непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо. 2) перен. Про люту, жорстоку і… …   Український тлумачний словник

  • тремтіти — мчу/, мти/ш, недок. 1) Трястися від холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.). || чим. 2) перев. 3 ос. Трястися, коливатися, хитатися від чого небудь. || Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.). || Коливатися,… …   Український тлумачний словник

  • відлякувати — ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Лякаючи когось чим небудь, відганяти; відстрашувати. || Змушувати когось відмовитися від дій, що викликають занепокоєння, вселяють страх, тривогу тощо. || Відштовхувати, віддаляти (про які небудь риси,… …   Український тлумачний словник

  • страховище — а, с., розм. 1) Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страхіття. || Тварина або людина незвичайного вигляду, ненормальних розмірів, ваги і т. ін. || Те, що вселяє у кого небудь почуття страху, лякає когось своїми діями, великою… …   Український тлумачний словник

  • сполохувати — ую, уєш, недок., споло/хати, аю, аєш і сполоши/ти, лошу/, ло/шиш, док., перех. 1) Викликати страх, переляк, тривогу, вселяти занепокоєння. || Лякаючи, примушувати насторожуватися, знімати метушню або й зовсім залишати своє місце (перев. про людей …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»